Меню сайта
Форма входа
Поиск
Музей-садиба Івана Козловського Понедельник, 24.07.2017, 17:52
Приветствую Вас Гость | RSS
 
 Каталог статей
Главная » Статьи » Мои статьи

Козловський Іван Семенович

Козловський Іван Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

 

Іва́н Семе́нович Козло́вський (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †21 грудня 1993, Москва) — український співак, народний артист СРСР, Герой Соціалістичної праці, лауреат двох Сталінських премій та Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Зміст

[сховати]

[ред.] Біографічні відомості

Козловський народився в селі Мар'янівка біля м. Біла Церква. У 8 років хлопчика прийняли співаком у Михайлівський Златоверхий монастир, де він прожив близько десяти років. Сімнадцятилітнім юнаком Іван надійшов у Київський музично-драматичний інститут, а наприкінці 1918 року почав співати в Полтавському музично-драматичному театрі. Служба в Червоній армії тимчасово перервала його артистичну діяльність. Лише один раз червоноармієць І. Козловський за запрошенням адміністрації оперного театру замінив хворого артиста і виступив в опері Ш. Гуно «Фауст». Учасник цього спектаклю — відомий співак Платон Цесевич пророчив молодому співаку блискуче майбутнє. Він мав рацію. По закінченні служби в Червоній армії І. С. Козловський вступає до оперного театру. Участь у спектаклях Харківського і Свердловського театрів опери і балету передує вступу в трупу Великого театру СРСР у 1926 році. Перша, виконана їм на столичній сцені, невелика партія Юродивого в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського стала однією з центральних у спектаклі. І. С. Козловський проспівав понад 50 найрізноманітніших партій: від мудрого старця Берендея в опері «Снігурка» Н. Римського-Корсакова до юного Ромео в «Ромео і Джульєтті» Ш. Гуно. Концертна діяльність І. С. Козловського є різноманітною. У його репертуарі — класичні шедеври Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Лисенка, Гулака-Артемовського, Глинки, Даргомижського, Бородіна, Чайковського, Листа, Рахманінова; вокальні твори радянських композиторів; українські й російські народні пісні та романси.

Протягом декількох років І. С. Козловський був художнім керівником організованого за його ініціативою Державного ансамблю опери, де він здійснив ряд постановок.

Надзвичайно красивий голос світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верхнім регістром, висока художня і технічна майстерність, невтомні творчі шукання — такими були характерні риси співака.

Незважаючи на те, що Козловський мав всесвітню славу, був відзначений найвищими радянськими нагородами, його важко назвати щасливою людиною. Внаслідок цькування він дуже рано (в 54 роки, хоча з успіхом виступав до 87-ми років) змушений був залишити Великий театр.

Його ніколи не випускали за кордон, у розвинені країни. Адже по той бік «залізної завіси» жив (ніхто в СРСР цього не знав), інший знаменитий співак — Федір Семенович Козловський, рідний брат Івана Семеновича. У 1919 році він виїхав на гастролі до Європи з хором Кошиця, і коли прийшла звістка, що червона Росія окупувала Україну, відмовився (як і весь склад хору) повернутися на Батьківщину. (Це була велика таємниця Івана Семеновича, про яку він не міг говорити навіть з найближчими друзями). Федір Семенович скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорка.

Не був Іван Семенович щасливим і в особистому житті. Розлучившись з першою дружиною, він зв'язав життя з актрисою Г.Сергєєвою (1914—2000), яка народила йому двох дочок, та під старість залишила його, так що Козловський доживав свої дні зовсім самотній… Іван Семенович — як і брат, також глибоко віруюча людина — мріяв закінчити свої дні у монастирі. Але цьому не судилося здійснитися.

Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв'язки із київськими митцями ба навіть із земляками-мар'янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були «політично небезпечні» українські твори: «Мені однаково» на слова Т. Г. Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та ін. Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар'янівці, сам вибрав місце для могили — але й останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок на офіціозному Новодівичому цвинтарі в Москві.

Московські шовіністи від мистецтва робили і роблять все, щоб викреслити українську сторінку біографії Козловського. Перш за все це стосується видання його українських творів. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна купити в Москві на кожному кроці, то українські твори неможливо знайти ніде ні за які гроші, хоча на них існує величезний попит. Деякі його найкращі записи українською мовою (див. дискографію) не перевидавались по 50-60 років. Лише завдяки старанням доньки Анни Іванівни та Президента Фонду Козловського Бели Руденко 24 березня 2004 р. нарешті відбулася презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича, який московська фірма MOROZ Records, на жаль, зробила дуже недбало.

Вельми красномовними є більшість виданих у Москві біографій Козловського. В одній з довгого перечислення композиторів меломан може дізнатися навіть, що Козловський виконував твори Шапоріна та Власова, проте у списку немає… українських класиків Гулака-Артемовського та Лисенка. Автор іншої пише, що «с большим мастерством исполняет И. С. Козловский русские старинные романсы» — та йому «невідомо», що співак тричі записував один лише славетний український романс «Коли розлучаються двоє», інші українські твори цього жанру. Як правило, пишуть, що Козловський (який, нагадаю, переїхав у Москву вже сформованим, відомим співаком, солістом оперного театру столиці України, маючи 26 років) «является ярким представителем русской вокальной школы». В останні роки в Москві співакові вже навіть… змінено національність. Він тепер вже «русский» певец.

[ред.] Український репертуар Івана Козловського

  • Партія Андрія в опері С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».
  • Партія Петра в опері М.Лисенка «Наталка Полтавка».
  • Партія Левка в опері М.Лисенка «Утоплена».
  • Партія Андрія в опері М.Аркаса «Катерина».
  • Партія Йонтека в опері «Галька» С.Монюшка українською мовою. (Харків, 1924).
  • Дует Оксани і Андрія з 2-ї дії опери «Запорожець за Дунаєм» (із З.Гайдай).
  • Арія Андрія з хором з 3-ї дії опери «Запорожець за Дунаєм»
  • Сонце низенько. (Пісня Петра з опери М.Лисенка «Наталка Полтавка»)
  • Ой, я нещасний. (Пісня Петра з опери М.Лисенка «Наталка Полтавка»)
  • Монолог і пісня Петра («Ой не шуми, луже») з опери М.Лисенка «Наталка Полтавка»
  • Фінальна пісня Петра з хором («Де згода в сімействі») з опери М.Лисенка «Наталка Полтавка»
  • Реве та стогне Дніпр широкий. (Слова Т.Шевченка, муз. Д.Крижанівського)
  • Мені однаково. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка)
  • І широкую долину. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка)
  • Скажи мені правду. (Українська народна пісня)
  • Огні горять, музика грає. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка)
  • По садочку хожу. (Українська народна пісня)
  • Дивлюсь я на небо. (Слова М.Петренка, муз. Л.Александрової)
  • Чорнії брови, карії очі. (Слова К.Думитрашка, муз. Д.Бонковського)
  • Ой, зійди, зійди, ясен місяцю. (Українська народна пісня)
  • Їхав козак на війноньку
  • Засвистали козаченьки. (Українська народна пісня; приписується напівлегендарній співачці та поетесі * Марусі, або Марії Гордіївні, Чурай, що жила в Полтаві в середині 17 ст.)
  • Зозуля кувала.
  • Гуляв чумак на риночку. (Українська народна пісня)
  • Ой, у полі озерце. (Українська народна пісня)
  • Коли розлучаються двоє. (Слова Г.Гейне, укр. переклад М.Славінського, муз. М.Лисенка)
  • Де ти бродиш, моя доле. (Муз. Марка Кропивницького, обробка для голосу і ф-но В.Заремби.)
  • Я другої не любив, та й любить не буду. (Дует з Л.Фірстовою)
  • Ой, у полі криниченька. (Українська народна пісня)
  • Стоїть гора високая. (Слова Л.Глібова, музика народна)
  • Гей, на високій полонині.
  • Сусідко. (Українська народна пісня)

[ред.] Література

  • Кузнецова А. Народный артист. — М., 1964;
  • Слетов В. И. Козловский. — М. — Л., 1945;
  • Поляновский Г. Иван Семёнович Козловский. — М. — Л., 1945;
  • Грошева Е. Сорок лет на оперной сцене. // Сов. музыка. — 1960. — № 4;
  • Булат Т. Українські народні пісні та романси в репертуарі І.С.Козловського. // Народна творчість та етнографія. — 1980. — № 3.
Категория: Мои статьи | Добавил: maryanivka (14.01.2008)
Просмотров: 1163 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 1
1  
The honesty of your posting shnies through

Имя *:
Email *:
Код *:
Категории каталога
Мои статьи [190]
Наш опрос
Чи були Ви в музеї І.Козловського?
Всего ответов: 35
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2017
Создать бесплатный сайт с uCoz